Home

Advertisement

Customize
  Journal   Friends   Calendar   User Info   Memories
 

Захалявне

21st November, 2009. 12:06 am. Про это...

Вам не здалося, що Путін-самець просто "выкобенивался" перед кокеткою Тимошенко?

Read 29 Notes -Make Notes

20th November, 2009. 2:23 pm. "Справа Погружальського"

Занурився на кілька днів в історію підпалу в 1964-му Державної публічної бібліотеки АН УРСР (вул. Володимирська, 62, та, що зліва від червоного корпусу КНУ). За офіційною версією зробив це працівник бібліотеки Віктор Погружальський з особистих мотивів - не спрацювався з начальством, його не поважали тощо. На думку дисидентів, це зробила комуністична влада, нехай і руками психічнохворого дивака. Текст Євгена Сверстюка "З приводу процесу над Погружальським" (редакторами його були Іван Світличний та В'ячеслав Чорновіл) став одним із найпопулярніших і найпоширеніших у самвидаві.

Пожежа тоді знищила понад 500 тисяч томів. Походив сьогодні фондами, залами і коридорами бібліотеки. Побачив і навіть потримав у руках рукописи Бориса Грінченка, що, як прийнято вважати, "згоріли". На щастя, більшу частину видань потім відновили з обмінно-резервного фонду. Останній, до речі, був розкиданий по місту - зокрема, в підвалах чотирьох "хрущоб" на вул. Ольжича (тоді - Дем'яна Бєдного).

Підпалювач Погружальський, до речі, ще кілька років тому був живий. Живе у Тирасполі. Записати б його.

Read 8 Notes -Make Notes

19th November, 2009. 9:18 pm. "Роз'єднати росіян і всіх решту"

Написано для порталу tsn.ua

Що читаємо? Монографію дослідника Олега Романька "Немецкая оккупационная политика на территории Крыма и национальный вопрос (1941-1944)" (Сімферополь, "Антиква", 2009). Книга неоднозначна, не завжди збалансована, уїдлива до українців, категорична щодо кримських татар. Але в ній міститься чимало фактичного матеріалу, без знання якого важко зрозуміти, що саме відбувалося в Криму під час німецької окупації.

16.64 КБ

Чому зараз? Тема Криму і міжнаціональних стосунків, як кажуть, "у всех на устах". Неспівпадіння кримськотатарського та "слов'янського" поглядів на поідї війни часто є предметом для політичних спекуляцій, темою ксенофобських публікацій комуністичної, але й найвпливовішою на півострові, "Крымской правды".

Що цікавого? За останнім радянським переписом 1939-го, у Криму проживали 49,6% росіян, 19,4% кримських татар, 13,7% українців, 5,8% євреїв, 4,6% німців, 1,8% греків, 1,4% болгар тощо.

При всій важливості місця Криму у геополітиці, його долю - що, власне, з ним, а головне - з його народами, робити, нацисти так і не вирішили. 2 квітня та 20 червня 1941 р. рейхсміністр Альфред Розенберг представляв Гітлеру меморандуми, з яких виходило, що СРСР після окупації мав бути розділений на сім регіонів, зокрема, й "Україна і Крим" з центром у Києві. Згідно цих планів, півострів мав увійти в генеральний округ "Крим" (населення регіону - майже 662 тис. осіб), стати частиною рейхскомісаріату "Україна". На чолі округи став екс-гауляйтер Відня Альфред Фрауенфельд.

У керівництві Райху та нацистської партїї, на думку Романька, було загалом дві головні точки зору на окупаційну політику в СРСР - "проросійська" та "національна". Першу представляли, здебільшого, представники вермахту, які вважали, що доцільно вставновлювати більш тісні стосунки з росіянами як найбільшою й найвпливовішою нацією в Радянському Союзі. Іншу позицію мав вже згадуваний Розенберг, який наполягав на оперті на національні групи, неросійські народи та народності, "роз'єднати росіян і всіх решту".( Записування в українців стимулювалося видачею борошна та інших продуктів харчування... )

Read 6 Notes -Make Notes

18th November, 2009. 8:57 pm. Погляд Граціозі

"...українці гинули не через те, що вони були селяни... Це селян вбивали через те, що вони були українці".

Read 1 Note -Make Notes

18th November, 2009. 3:26 pm. Кого боїться Литвин?

Був сьогодні на кіностудії ім. Довженка. В одному з павільйонів "1+1" пише свої "сніданки". Я, на прохання колег, готував "ранковий грузинський салат". Кароче, на наступному тижні ці 3 хвилини ганьби слави покажуть.

Але це вершки. Вийшов на вулицю - стоять два однакові "мерседеси" з... однаковими номерами. Навколо штук шість, а, може, й більше міліцейських автомобілів. У них і поруч гуляють полковники з майорами. Виявилося, що спікер Ради Володимир Литвин записується в передвиборчому ролику.

Це його, кандидата в президенти, право. Але чому ми всю цю тучу людей в погонах і з "мерседесами"-дублетами маємо оплачувати?

Хто такий Литвин? Він керівник колективного органу, один із депутатів, уповноважений вести сесію, підписувати деякі документи. Які такі таємниці він знає, що його треба так охороняти? Кому воно нада? Та й, очевидно, що всі ці полковники на "тойотах" - лише понти і марнотратство.

Read 37 Notes -Make Notes

16th November, 2009. 2:10 pm. аКУНа матата

"...правда історії свідчить ...про 150-тисячне гітлерівське військо етнічних євреїв".

Це так партія Конґрес українських націоналістів Олексія "Мерседес" Івченка заробляє собі згадки в пресі. Вони домоглися свого - проте, питання - навіщо вороги, коли є такі патрійоти.

Хто цікавиться історією питання - наберіть у пошуку "еврейские солдаты Гитлера". і Гугл вам допоможе.

Read 33 Notes -Make Notes

15th November, 2009. 4:28 pm. Сектантське

Днями нарешті реалізував давню мрію - написати дещо для Вікіпедії. Якщо чесно, кілька місяців тому зауважив, що хтось написав гасло про мене, тоді ж я дещо поправив. Для приколу скажу - що є невеличка заметка про мене і в польськомовній енциклопедії. Давно не дивився, але було написано, що я дзєнікаж український походзєння грузінськєго, якось так.

Почав із статті про миколаївську газету "Чорноморія", яка дала мені путьовку в журналістику.

Сьогодні створив доволі велику статтю "Овсієнко Василь Васильович" - бо ця фантастично скромна й працелюбна людина в середині 90-х часто заміняла мені батьків. Під час служби в армії, я часто втікав із холодної казарми й біг до пана Василя. Він мене частував борщем та оладками. Я спав десь до шостої ранку на розкладачці, пив чай і біг назад на службу... Ну, а про наші подорожі концтаборами Росії від Соловків та Карелії й до Уралу можна довго розповідати.

Попутно вніс доповнення у гасла "Радомишльський район", "Леніне", "Володимир Павлів", "Великі Українці", "Український вісник", "Кривенко Олександр Анатолійович", "Поступ (львівська самвидавча газета)", "Сергій Набока". Зробив невеличку статтю й про Набокин "Голос відродження" - це була перша газета в кінці 80-х, яка стояла на незалежницьких позиціях.

Звісно, розібратись у хитосплетінні тегів, позначок і прочая важко. Часу забирає чимало. Прийшла в голову ідея працювати з кимось у парі. Я, скажімо, пишу і сканую обкладинки, фотографії, а хтось їх вставляє. Розподіл праці ще ніхто не скасовував, хехе;)

Десь у коментарях зауважив, що люди, які роблять українську Вікіпедію, нагадують сектантів. У них свої "символи віри", дотримання яких суворе. Новачків постійно скеровують в істинний бік. Тут стає ясно, що навіть дрібниці мають значення. Цікаво. Затягує. Та й користь очевидна.

Read 17 Notes -Make Notes

13th November, 2009. 3:34 am. ВікіСпроба №1

Витратив пару годин і маємо тепер ще одну, hand made зроблену статтю в українській Вікіпедії. Про першу миколаївську самвидавну газету "Чорноморія", до якої двадцять років тому теж був причетний.

Ось - http://uk.wikipedia.org/wiki/Чорноморія

Звісно, треба було б додати логотип, дещо дописати-підредагувати. Але сил нема. Важко мені з цими тегами, категоріями тощо.

Read 27 Notes -Make Notes

12th November, 2009. 3:06 am. Свобода!



Стрибок Шумана - військовослужбовця армії НДР - за колючий дріт, через кілька днів після початку перегородження Берліну комуністами.

Це одне з моїх найулюбленіших фото. Справжнє відчуття свободи.

Read 57 Notes -Make Notes

11th November, 2009. 1:56 pm. Київ, ХХІ ст.

Відвів вранці Іларіона до школи на індивідуальне заняття. Виявилося, що ми єдині батьки в класі, які на це погодилися.

Всі інші бояться.

Паніка пробудила в киянах середньовічне - померти від невиліковної, всеохоплюючої інфекції.

Вона - працює. Оні брєдят.

Read 30 Notes -Make Notes

Back A Page