З осені 2009-го веду на сайті tsn.ua авторську колонку про цікаві, переважно - історичні, книжки. Завтра буде ювілейний сотий випуск. Тому вирішив зібрати всі огляди, я не називаю це рецензіями, в одному місці. З посиланням на відповідний розділ "Історичної правди", куди з часом переношу всі свої тексти.
Поступово додаватиму й нові тексти та лінкуватиму ті, які виходитимуть на "ІП".
1. Сборник документов - Русская Православная церковь в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 гг.
2. Ігор Бондар-Терещенко - У задзеркаллі 1910-1930-их років
3. Олег Романько - Немецкая оккупационная политика на территории Крыма и национальный вопрос (1941-1944)
4. Георгій Зубченко - Дмитрий Табачник, в серії "Знаменитые украинцы"
5. Збинек Земан, Винфред Шарлау - Кредит на революцию. План Парвуса
6. Сборник - Режимные люди в СССР
7. Сборник документов - Крамола. Инакомыслие в СССР при Хрущёве и Брежневе 1953-1982
8. Борис Соколов - Расшифрованный Булгаков. Тайны ''Мастера и Маргариты''
9. Пол Экман - Психология лжи. Обмани меня, если сможешь
10. Егор Гайдар - Гибель империи. Уроки для современной России
11. Жанна Ковба - Людяність у безодні пекла. Поведінка місцевого населення Галичини в роки "остаточного розв'язання єврейського питання
12. Володимир Дзьобак - Конфлікти в ОУН(Б) і їх вплив на український Рух Опору (1941-1944)
13. Вильям Похлёбкин - История водки
14. Катерина Диса - Історія з відьмами. Суди про чари в українських воєводствах Речі Посполитої XVII-XVIII століття
15. Роман Круцик - Дем'янів Лаз. Геноцид Галичини
( Про УПА, КГБ, Катинь і Хатинь, радянських партизан і СБ ОУН, Хвильового та Булгакова, комуністичну цензуру та нацистську пропаганду, Лукашенка, Путіна, Бандеру та Шухевича, грузинські реформи тощо )
Поступово додаватиму й нові тексти та лінкуватиму ті, які виходитимуть на "ІП".
1. Сборник документов - Русская Православная церковь в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 гг.
2. Ігор Бондар-Терещенко - У задзеркаллі 1910-1930-их років
3. Олег Романько - Немецкая оккупационная политика на территории Крыма и национальный вопрос (1941-1944)
4. Георгій Зубченко - Дмитрий Табачник, в серії "Знаменитые украинцы"
5. Збинек Земан, Винфред Шарлау - Кредит на революцию. План Парвуса
6. Сборник - Режимные люди в СССР
7. Сборник документов - Крамола. Инакомыслие в СССР при Хрущёве и Брежневе 1953-1982
8. Борис Соколов - Расшифрованный Булгаков. Тайны ''Мастера и Маргариты''
9. Пол Экман - Психология лжи. Обмани меня, если сможешь
10. Егор Гайдар - Гибель империи. Уроки для современной России
11. Жанна Ковба - Людяність у безодні пекла. Поведінка місцевого населення Галичини в роки "остаточного розв'язання єврейського питання
12. Володимир Дзьобак - Конфлікти в ОУН(Б) і їх вплив на український Рух Опору (1941-1944)
13. Вильям Похлёбкин - История водки
14. Катерина Диса - Історія з відьмами. Суди про чари в українських воєводствах Речі Посполитої XVII-XVIII століття
15. Роман Круцик - Дем'янів Лаз. Геноцид Галичини
( Про УПА, КГБ, Катинь і Хатинь, радянських партизан і СБ ОУН, Хвильового та Булгакова, комуністичну цензуру та нацистську пропаганду, Лукашенка, Путіна, Бандеру та Шухевича, грузинські реформи тощо )
Я п"ять років був не просто активним жж-юзером, але й пропагандистом Живого Журналу як вільного й зручного місця для пошуку вражень і новин.
Але в певний момент з"явилося відчуття, що пишеш у порожнечу.
Плюс ці путінські гобліни, які керують жж, навмисно і механічно - бо це сталося в один день - опустили мій блог на більше ніж десять тисяч позицій вниз в рейтингу блогів (сьогодні він, приміром, 16120 - при понад 2300 френдах, причому вище мене "суперпопулярні" блоги з 90-200 читачами).
З одного боку, мені пофіг російські рейтинги - я пишу українською і увага російських юзерів, за малим винятком, мені непотрібна. Але, як кажуть, "осадочек остался".
Останній рік я тут залишався більше читачем - до багатьох блогів друзів і френдів призвичаївся, і звик отримувати певну інформацію тут.
Пишу ж давно і часто в фейсбуці - https://www.facebook.com/vakhtang.kipia ni
Відразу попереджаю - 5-тисячна квота там заповнена і я не можу додати всіх, хто просить про це. Але знайомих і френдів по жж - само собою, приєднаю - вкажіть тільки свій нік тут.
В Фейсбуці я маю ще три сторінки:
"Історична правда" - https://www.facebook.com/istpravda
"Владометр" - https://www.facebook.com/vladometr
і власний фан-пейдж, де немає обмежень на кількість френдів, - https://www.facebook.com/vaxo.kipia ni
Хто з друзів має екаунти там - озивайтесь;)
Отаке. Писати тут далі навряд чи буду. Архів блогу залишається - ні закривати, ні знищувати його не буду.
Всіх, хто мною зафренджений, читатиму й надалі. Якщо, звісно, жж не помре тихою смертю, на що схоже.
Але в певний момент з"явилося відчуття, що пишеш у порожнечу.
Плюс ці путінські гобліни, які керують жж, навмисно і механічно - бо це сталося в один день - опустили мій блог на більше ніж десять тисяч позицій вниз в рейтингу блогів (сьогодні він, приміром, 16120 - при понад 2300 френдах, причому вище мене "суперпопулярні" блоги з 90-200 читачами).
З одного боку, мені пофіг російські рейтинги - я пишу українською і увага російських юзерів, за малим винятком, мені непотрібна. Але, як кажуть, "осадочек остался".
Останній рік я тут залишався більше читачем - до багатьох блогів друзів і френдів призвичаївся, і звик отримувати певну інформацію тут.
Пишу ж давно і часто в фейсбуці - https://www.facebook.com/vakhtang.kipia
Відразу попереджаю - 5-тисячна квота там заповнена і я не можу додати всіх, хто просить про це. Але знайомих і френдів по жж - само собою, приєднаю - вкажіть тільки свій нік тут.
В Фейсбуці я маю ще три сторінки:
"Історична правда" - https://www.facebook.com/istpravda
"Владометр" - https://www.facebook.com/vladometr
і власний фан-пейдж, де немає обмежень на кількість френдів, - https://www.facebook.com/vaxo.kipia
Хто з друзів має екаунти там - озивайтесь;)
Отаке. Писати тут далі навряд чи буду. Архів блогу залишається - ні закривати, ні знищувати його не буду.
Всіх, хто мною зафренджений, читатиму й надалі. Якщо, звісно, жж не помре тихою смертю, на що схоже.
Вчора кілька людей переслали мені "супертаємну" інформацію - у Донецькому обласному архіві СБУ йде знищення десятків тисяч архівних справ, які стосуються 1937 року. Ніби це наказ особисто Хорошковського, а тому наказав - теж особисто - президент РФ Медведєв. Отакий "ексклюзив".
Сьогодні в коментарях до новин "Історичної правди" якийсь анонім стверджує, що замовником знищення є адміністрація президента Януковича: "Таким чином буде ліквідовано 2/3 архівних матеріалів які стосуються сталінських репресій 30-х років. А далі буде черга справ періоду 2-ї світової війни".
Дивно, що багато людей ведуться на цю розводку. Навіщо знищувати документи, які а) можна просто не видавати роками, б) найкраще досліджено вченими та краєзнавцями?
Сьогодні в коментарях до новин "Історичної правди" якийсь анонім стверджує, що замовником знищення є адміністрація президента Януковича: "Таким чином буде ліквідовано 2/3 архівних матеріалів які стосуються сталінських репресій 30-х років. А далі буде черга справ періоду 2-ї світової війни".
Дивно, що багато людей ведуться на цю розводку. Навіщо знищувати документи, які а) можна просто не видавати роками, б) найкраще досліджено вченими та краєзнавцями?
Останні місяці часто слухаю цю пісню:
Власне, спів починається після 1 хв., але мелодика мови корсиканців з Бастії варта, щоб послухати спочатку.
Зверніть увагу, що ця маршева музика - не місцева, а написана радянським композитором, уродженцем Києва Самуїлом Покрассом. У нас вона відома як "Белая Армия, Чёрный Барон" або "Красная Армия всех сильней".
Власне, спів починається після 1 хв., але мелодика мови корсиканців з Бастії варта, щоб послухати спочатку.
Зверніть увагу, що ця маршева музика - не місцева, а написана радянським композитором, уродженцем Києва Самуїлом Покрассом. У нас вона відома як "Белая Армия, Чёрный Барон" або "Красная Армия всех сильней".
Журналістам і зацікавленим варто прочитати - http://texty.org.ua/pg/article/editoria l/read/30306/Sergij_Tyhyj_Golovnyj_grih_ ukrajinskoji_zhurnalistyky_
Я мав можливість на початку своєї київської журналістської кар"єри працювати з Тихим. Це було складно, але згадую тепер як щасливі дні.
Сподіваюсь, що він знайде інвестора, про якого каже, і тоді з"явиться ще одне якісне видання "від Тихого".
Я мав можливість на початку своєї київської журналістської кар"єри працювати з Тихим. Це було складно, але згадую тепер як щасливі дні.
Сподіваюсь, що він знайде інвестора, про якого каже, і тоді з"явиться ще одне якісне видання "від Тихого".
Зібрав у Канаді кілька сотень книг, газет і журналів. Разом кілограмів 90, щоб не збрехати;)
Не все, звісно, розібрав та й частину скарбів тимчасово лишив в Оттаві та Торонто, але найстаршими наразі виявились:
1. Григорій Петров "Слово Правди. Письмо митрополиту Антонію" (1910, Віннїпег, накладом "Рускої Книгарнї" і І. Архипенка)

2. Степан Бродяга-Ваценко "Мандрівки та пригоди шляхтича Чваньківського на полї та на морі. Побрехеньки для української молодежи" (1911, Чернівці, накладом "Біблїотеки для молодежи")

3. Мих. Василенко і Р. Рабів "Що думають соціялісти? (Після Ч.Г. Кера)" (1911, Вінніпег, Накладом "Робочого Народа")

4. В.К. "Пімста робітника. Оповіданэ з канадийского житя" (1911, Віннїпег, видавництво "Украінська бібліотека", з друкарні "Українського голосу")

Не все, звісно, розібрав та й частину скарбів тимчасово лишив в Оттаві та Торонто, але найстаршими наразі виявились:
1. Григорій Петров "Слово Правди. Письмо митрополиту Антонію" (1910, Віннїпег, накладом "Рускої Книгарнї" і І. Архипенка)

2. Степан Бродяга-Ваценко "Мандрівки та пригоди шляхтича Чваньківського на полї та на морі. Побрехеньки для української молодежи" (1911, Чернівці, накладом "Біблїотеки для молодежи")

3. Мих. Василенко і Р. Рабів "Що думають соціялісти? (Після Ч.Г. Кера)" (1911, Вінніпег, Накладом "Робочого Народа")

4. В.К. "Пімста робітника. Оповіданэ з канадийского житя" (1911, Віннїпег, видавництво "Украінська бібліотека", з друкарні "Українського голосу")

Завтра буду на Закарпатті.
В Ужгороді відбудеться відкриття фотовиставки "Під PRESSом", а також круглий стіл "Цензура в Україні: методи ефективної протидії (можливості нового закону "Про доступ до публічної інформації").
Виставку можна буде побачити від завтра, з 16 години, і до 18 липня у всім добре відомій Першій корчмі для гомо-сапіенс «Деца у нотаря» - http://www.deca.net.ua/pro-detsu
Запрошені гості:
Леся Ганжа, журналіст, активіст руху «Стоп цензурі!», Київ
Аксінья Куріна, журналіст, куратор проекту Під PRESSом, Київ
Ірина Бреза, Ужгородський прес-клуб реформ
Петро Гойс, газета РІО
Дмитро Тужанський, інтернет-портал «Мукачево»
Сергій Федака, вільний журналіст
Олександр Гаврош, вільний журналіст
Валентин Кузан, член ГО Демократичний Альянс
Олег Диба, сайт "Закарпаття-онлайн
Раніше виставка експонувалася у Києві, Івано-Франківську, Одесі, Тернополі, Чернігові, Черкасах, Львові, Миколаєві, Житомирі.
Проект Під PRESSом організований в рамках партнерства «Новий Громадянин» www.newcitizen.org.ua за підтримки журналістського руху «Стоп цензурі!».
Організатор виставки в Ужгороді - ВМГО "Демократичний Альянс".
В Ужгороді відбудеться відкриття фотовиставки "Під PRESSом", а також круглий стіл "Цензура в Україні: методи ефективної протидії (можливості нового закону "Про доступ до публічної інформації").
Виставку можна буде побачити від завтра, з 16 години, і до 18 липня у всім добре відомій Першій корчмі для гомо-сапіенс «Деца у нотаря» - http://www.deca.net.ua/pro-detsu
Запрошені гості:
Леся Ганжа, журналіст, активіст руху «Стоп цензурі!», Київ
Аксінья Куріна, журналіст, куратор проекту Під PRESSом, Київ
Ірина Бреза, Ужгородський прес-клуб реформ
Петро Гойс, газета РІО
Дмитро Тужанський, інтернет-портал «Мукачево»
Сергій Федака, вільний журналіст
Олександр Гаврош, вільний журналіст
Валентин Кузан, член ГО Демократичний Альянс
Олег Диба, сайт "Закарпаття-онлайн
Раніше виставка експонувалася у Києві, Івано-Франківську, Одесі, Тернополі, Чернігові, Черкасах, Львові, Миколаєві, Житомирі.
Проект Під PRESSом організований в рамках партнерства «Новий Громадянин» www.newcitizen.org.ua за підтримки журналістського руху «Стоп цензурі!».
Організатор виставки в Ужгороді - ВМГО "Демократичний Альянс".

В Канаді все прекрасно. У мене - теж.
30 травня 2011 року у Донецьку, разом з офіційним відкриттям нового Генерального Консульства Грузії, розпочався фестиваль «Дні Грузинського Кіно», який пройшов у Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Львові, 3 липня фільми фестивалю будуть показані у Запоріжжі.
З 23 по 29 червня у Києві в кінотеатрі «Україна» буде показана програма фільмів «Дні Грузинського Кіно». Офіційна прес-конференція відкриття у Києві відбудеться 23 червня 2011 року о 20.30 у кінотеатрі «Україна».
Програму фільмів фестивалю відібрано експертною комісією з Грузії та України, всі повнометражні фільми відзняті при підтримці Національного Кіноцентру Грузії у 2008-2010 роках.
Картини наочно демонструють, як швидко можна досягти зростання якісно нового кінематографу при свідомій політиці підтримки дебютного та молодого кіно. Незважаючи на проблеми з якими зіштовхувалась країна останні роки, фільми створені у Грузії демонструють сучасний погляд режисерів, які дуже часто переносять глядача у позанаціональний загальнолюдський контекст.
Фільми вирізняються особливим ставленням грузин до людини, її життя, сповнені щирості, драматизму та глибокого розуміння світу.
У програмі представлені фільми: «Рене їде в Голівуд» (2010) Аліко Тсабадзе, «Три будинки» (2008) Зази Урушадзе, «Суса» (2010) Русудан Пірвелі, «Вуличні дні» (2010) Левана Когуашвілі. В програмі короткометражних фільмів: «Вересень» (2010) Вако Кіркітадзе, «Мисливець на ворон» (2010) Ніка Гугушвілі, «Граффіті» (2006) Вано Бурдулі , «Кров» (2010) Ірина Правило, «370С» (2005) Тамара Суламанідзе, «Квітнева холоднеча» (2010) Торніке Бзіава. Робота українки Ірини Правило по однойменному оповіданню Нодара Думбадзе «Кров», яка була знята у Грузії, завоювала велику популярність серед грузинського глядача й через свій настрій та режисерські рішення була назвала по-справжньому грузинським кіно.
Фестиваль проходить при підтримці Посольства Грузії в Україні та Генерального Консульства Грузії у м.Донецьк. Генеральний спонсор «Дні Грузинського Кіно» - BG Capital.
Партнерами фестивалю виступають: «Georgian National Film Center», офіційний авіаперевізник «Міжнародні Авіалінії України», компанія «Набеглаві» - вода №1 у Грузії, компанія «BTV Group». Медіа-партнери: «5 канал», журнал «Країна», «Газета по-українські», tochka.net.
Рекламний ролік фестивалю: http://www.youtube.com/watch?v=uJIf7bDz 4_k
У високій якості: http://www.ex.ua/view_storage/249856185 517
Афіша у високій якості та фотографії: http://www.ex.ua/view_storage/101729403 213
Facebook https://www.facebook.com/event.php?e id=138417086231461
ВКонтакті http://vkontakte.ru/event27284274
З 23 по 29 червня у Києві в кінотеатрі «Україна» буде показана програма фільмів «Дні Грузинського Кіно». Офіційна прес-конференція відкриття у Києві відбудеться 23 червня 2011 року о 20.30 у кінотеатрі «Україна».
Програму фільмів фестивалю відібрано експертною комісією з Грузії та України, всі повнометражні фільми відзняті при підтримці Національного Кіноцентру Грузії у 2008-2010 роках.
Картини наочно демонструють, як швидко можна досягти зростання якісно нового кінематографу при свідомій політиці підтримки дебютного та молодого кіно. Незважаючи на проблеми з якими зіштовхувалась країна останні роки, фільми створені у Грузії демонструють сучасний погляд режисерів, які дуже часто переносять глядача у позанаціональний загальнолюдський контекст.
Фільми вирізняються особливим ставленням грузин до людини, її життя, сповнені щирості, драматизму та глибокого розуміння світу.
У програмі представлені фільми: «Рене їде в Голівуд» (2010) Аліко Тсабадзе, «Три будинки» (2008) Зази Урушадзе, «Суса» (2010) Русудан Пірвелі, «Вуличні дні» (2010) Левана Когуашвілі. В програмі короткометражних фільмів: «Вересень» (2010) Вако Кіркітадзе, «Мисливець на ворон» (2010) Ніка Гугушвілі, «Граффіті» (2006) Вано Бурдулі , «Кров» (2010) Ірина Правило, «370С» (2005) Тамара Суламанідзе, «Квітнева холоднеча» (2010) Торніке Бзіава. Робота українки Ірини Правило по однойменному оповіданню Нодара Думбадзе «Кров», яка була знята у Грузії, завоювала велику популярність серед грузинського глядача й через свій настрій та режисерські рішення була назвала по-справжньому грузинським кіно.
Фестиваль проходить при підтримці Посольства Грузії в Україні та Генерального Консульства Грузії у м.Донецьк. Генеральний спонсор «Дні Грузинського Кіно» - BG Capital.
Партнерами фестивалю виступають: «Georgian National Film Center», офіційний авіаперевізник «Міжнародні Авіалінії України», компанія «Набеглаві» - вода №1 у Грузії, компанія «BTV Group». Медіа-партнери: «5 канал», журнал «Країна», «Газета по-українські», tochka.net.
Рекламний ролік фестивалю: http://www.youtube.com/watch?v=uJIf7bDz
У високій якості: http://www.ex.ua/view_storage/249856185
Афіша у високій якості та фотографії: http://www.ex.ua/view_storage/101729403
Facebook https://www.facebook.com/event.php?e
ВКонтакті http://vkontakte.ru/event27284274
