„Вони виграли битву, але програли війну”
Коментар "про ето" для "Телекритики":

- З вівторка я був відсторонений від інформації про перебіг голосування, яку до того мав щодня протягом місяця. Заднім числом було пояснено, що це ніби через конфлікт інтересів, адже я є не тільки шеф-редактором „Великих українців”, а й адвокатом одного з топ-десятки.

У п”ятницю, в першій половині дня, я повідомив Анну Безлюдну, що маю інсайдерську інформацію, що на цей момент надійшло понад 200 тисяч голосів за Ярослава Мудрого. Це означало, що подальше голосування людей за будь-кого іншого – чистий фарс, цей персонаж вже ставав апріорі недосяжним. Це не було взято до уваги, мене й присоромили: що мені згодом буде соромно за такі підозри тощо. Але цифр я так і не побачив – дізнався про них уже в ефірі, разом з телеглядачами і учасниками шоу.

Увесь сезон команда «Великих Українців» робила все, щоб було і цікаво, і пізнавально, і чесно. У нас у колективі не було настанови – має перемогти цей або інший історичний персонаж. Переможцем мав бути оголошений той, кого найчастіше називав народ. А тепер увага: 60 тисяч голосів за Ярослава Мудрого протягом місяця і близько 550 тисяч – за один день – це як? Якщо з формальної сторони це і не порушення «букви» проекту, але «духом» зманіпульовано. Переконаний, що ніхто в Україні не повірить, що Тарас Шевченко, визнаний всіма як українець номер один, який з великим відривом виграв перший тур проекту і був на третьому до 16 травня програв князю Ярославу в чотири рази! Цей «кидок» є хамством, яке принижує всю націю.

Це була чудово організована акція. Кілька десятків телефонів, номери деяких із яких відомі, і необмежені фінансові ресурси в останній день підмінили вибір всієї країни. Передбачити, що це буде настільки брутально, ніхто не міг. Це не стосується «груп підтримки», які самоорганізовувалися і закликали підтримувати Лесю Українку, Бандеру, Сковороду, Амосова, Шевченка, Лобановського. Робилися великі розсилки серед людей, тривали дискусії в блогах і на форумах. До речі, якраз у Ярослава Мудрого такої організованої групи підтримки не було, хоча ніхто не сумнівається, що він гідна постать і в нього є свої прихильники.

Звучать думки, що маніпулювання вибором людей принесло користь – засвідчило тяглість українського державотворення, європейський вибір і таке інше. Адже, справді, постать Бандери, який ще за два дні до фінала лідирував з величезним відривом, викликає неоднозначне ставлення навіть серед україноцентричних людей. Мовляв, невідомі «добродійники», які не пожалкували за один день подарувати «Київстару» і «Інтеру» сто тисяч доларів, таким чином майже врятували Україну від «розколу» - на тих, хто за лідера ОУН і хто проти. Я би з цим може й погодився, якби це сказав народ, а не, як каже кримінальний кодекс, «група осіб, які діяли за попередньою згодою». Як слушно сказав сьогодні історик і один із консультантів проекту Ярослав Грицак: „Вони виграли цю битву, але програли війну”.