Захалявне

Бункер "Tylko we Lwowie"

Fri, 03 Jul 2009 12:20:43 GMT

p.s. За останньою інформацією, забудовник Мужилівський, після виступів медіа та громадських протестів, вирішив не будувати ту сіру потвору. Що саме буде побудовано і чи буде взагалі - питання лишається відкритим.

Ніс за ніс

Wed, 01 Jul 2009 08:53:29 GMT

Ми розбили ніс Леніну.
Вони розбили ніс Грушевському.
Ми розбили ніс Щорсу.
Вони розбили ніс Чорноволу.
Ми розбили ніс Мануїльському.
Вони розбили ніс Сагайдачному.
Ми розбили ніс Булгакову.
Вони розбили ніс Курбасу...

А потім нам набридло бичитись й ми разом розбили носи Шевченку, Сковороді, Хмельницькому та Лобановському. Ну, і Паніковському, само собою.

Миколаїв і додому

Mon, 29 Jun 2009 11:06:47 GMT

Відвіз старших дітей до їхньої бабусі. Дорогою Ларік видав фразу - "Тамара, мені здається, що ти підлещуєшся до тата, коли кажеш, що хочеш бути журналістом".

До Києва привіз відразу понад 280 газет з колекції місцевого Коледжу преси та телебачення, який проводить Національний конкурс шкільної преси. Це один із найбільш "рибних" днів за майже 25 років колекціонування.

Клієнт хоче

Wed, 24 Jun 2009 12:24:51 GMT

"Я занимаюсь организацией корпоративных и свадебных событий,
на 12 сентября клиент хочет что бы Вы вели их свадьбу" - такий лист мене, щиро кажучи, розсмішив. Всяке в житті бувало, але такого - ще ні.

Зайшов на сайт агентства, згідно прайсу: гонорар тамади - від 1500 до 30000 гривень.

Стало цікаво, хто ж хотів би бачити мене ведучим свого весілля. Дізнався. Розвеселився ще більше. Побажав щастя-здоровля молодим й відмовився.

Как готовилась война

Wed, 24 Jun 2009 08:20:49 GMT

Исследование Андрея Илларионова о том, что предшествовало августовским событиям 2008 года

Бібліотека ім. Вернадського

Sun, 21 Jun 2009 21:38:57 GMT

1. Влада Тьми і Темників: Хрестоматія з політичної цензури в Україні. 2001- 2004 / Вахтанг Кіпіані (упоряд.). — Л.; К.; Х. : Видавнича спілка "Просвіта", 2005. — 308с. — ISBN 966-537-140-1.
Індекс рубрикатора НБУВ: Ф018 + Ч62 в05
Шифр зберігання книги в НБУВ: ВА669622

2. Українська Гельсінкська група: До 20-ліття створення / Вахтанг Кіпіані (підгот.), Василь Овсієнко (підгот.). — К. : Вид. Української Республіканської партії, 1996. — 32с.
Індекс рубрикатора НБУВ: Ф513(4Укр)63 + Т3(4Укр)63-48
Шифр зберігання книги в НБУВ: Р84136

Юля vs Юля

Fri, 19 Jun 2009 10:20:11 GMT

"В Кремле глава КНР Ху Цзиньтао и президент Дмитрий Медведев подписали совершенно эпохальное соглашение. Они подписали контракт на двадцать лет на поставку Россией Китаю 300 млн тонн нефти общей ценой 100 млрд. дол. Учитывая, что в тонне нефти 5,7 баррелей, это означает, что Россия в течение двадцати лет будет поставлять Китаю нефть по цене 57 дол. за баррель. Это означает, что Россия отныне – сырьевой придаток Китая.

57 долларов за баррель – это та цена, которую первый вице-премьер Игорь Сечин публично объявил «справедливой». Теперь мы знаем, что такое справедливая цена – это цена, по которой Россия продает нефть Китаю.

Для того, чтобы продавать эту нефть, надо построить нефтепровод в Китай – ВСТО. Нефтепровод до Дацина, который хотел строить ЮКОС, стоил по плану около 4 млрд. дол. Заявленная в марте 2008-го года общая стоимость ВСТО – 29 млрд. дол. При таком положении дел транспортировка нефти по этому нефтепроводу будет окупаться при цене нефти свыше 80 дол. за баррель. Мы подписали по 57.

Когда государство продает что-то себе в убыток, это не является ни случайностью, ни геополитикой. Это является совершенно другим, конкретным поступком, за который, кстати, в Китае дают «вышку»..."

Сподіваюсь, що ніхто не питатиме - до чого тут Юля. Наша Юля.

Маю!

Fri, 19 Jun 2009 06:58:25 GMT

Свіже:

"Зоря Галицкая", Львовъ, № 24, дня 26 Марта 1852 года
"Буковина", часопись полїтична і наукова для народу руского, Чернівці, 1888

"Рідний край", часопись політична, економічна, літературна і наукова, Полтава, 1906
"Каменярі", орган "Вільної організації українського учительства на Буковині", Мамаївці, 1911

"Покутський вістник", Окружна Національна Рада, Коломия, 1918
"Доля", безпартійний орган, Перемишль, 1918
"Републіка", Станіславів, 1919
"Голос села", орган повітової Село-Спілки, Проскурів, 1919
"Нове життя", Станіславів, 1919
"Вістник державних законів і розпорядків Західної Области УНР", Станіславів, 1919
"Вістник Державного Секретаріяту шляхів, почт і телеграфів", Станіславів, 1919
"Українське слово", дві різні редакції, Львів і Станіславів, 1918 і 1920

"Стара Україна", часопис історії і культури, Львів, 1924
"Дзвін", орган Американської Української Католицької церкви, Алентавн, 1929
"Українська Рада", Львів, 1925
"Народня трибуна", український часопис, Самбір, 1930
"Українська школа", часопис т-ва "Учительська громада", Львів, 1933
"Стрийська думка", 1934
"Хліборобська правда", орган української хліборобської партії в Румунії, Чернівці, 1935
"Фармерське життя", комуністична газета, Вінніпег, 1937
"Сніп", додаток до "Громадського голосу", Львів, 1938
"Практичне садівництво", ілюстрований місячник, Львів, 1938

"Козятинська газета", 1943
"Кремянецький вісник", 1943

А ще машинописно-самвидавний "Акафистъ Святому апостолу и евангелисту Іоанну Богослову", Львів, 1948.

А ще - почка самвидавних газет 1989-1991 рр., яка завалялася в Стрию, вдома у батьків Андрія Гусака. Зокрема, там знайшовся раритетний "Тифлисский листок", який свого часу привіз з Грузії Гія Гонгадзе.

Ну, і книжки - "Свастика на сутанах" (1973), "Приречені. Буржуазно-націоналістичні та уніатські провокатори на послугах фашизму та імперіалістичної реакції" (1981), "Хто і навіщо обілює історію унії" (1985).

Реальний депутат Держдуми РФ Абєльцев

Fri, 19 Jun 2009 05:45:25 GMT

Увага - ненормативна лексика.

via cyxymu та som.

Йдеться про заступника держсекретаря США Philip H. Gordon, який виступив з підтримкою територіальної цілісності Грузії.

А взагалі - доброго ранку.

Дранг нах Львів!

Wed, 17 Jun 2009 16:45:05 GMT

Завтра буду у найкращому місті України. Жаль, але тільки один день.

"Лобіст Садового"

Tue, 16 Jun 2009 22:45:54 GMT

Рівень львівської журналістики, судячи з цієї публікації, просто аховий.

Спочатку - "запитання, скільки заплатила ЛМР [Львівська міська рада], щоб очолити цей рейтинг...", потім оце - "А щодо питання про лобіювання львівського лідерства через ...колишнього редактора «Фокуса» Вахтанга Кіпіані, який узяв із рук Садового журналістську премію, то Михайло Гладкий запевнив, що марно шукати ланцюжки якихось прихованих історій, впливів та лобіювання...".

Журналіст, який формулює такі питання, хворий на всю голову. Журналістка, яка ці бздури друкує, просто... дивує.

Я два роки, з дня звільнення, не був у редакції, не бачив Гладкого, і взагалі не коментую редакційну політику видання (один раз, здається, "зірвався"). Хоча, звісно, стежу за журналом, вважаю, що він розвивається, і там є що читати. Садового бачив один раз у житті. І не "узяв із рук" премію, а був нагороджений премією імені Кривенка колективним рішенням друзів Сашка. Якщо в журналістки Садової, "не родички", як вона пише після підпису, не вистачає фаховості, такту й клепки, щиро жаль.

Рейтинг, на який так накинулися львівські колеги, є вдалим. І замість того, щоб просто уважно переглянути стовпчики і порівняти цифри, вони густо заливають багном самих себе. Переконаний, що не одна сотня читачів "Фокуса" поїде у Львів, щоб після гарної статті Жені Сафонова пересвідчитись на власні очі, випити кави і таке інше.

Переконаний, що рейтинг не замовний, і тільки бідні [розумом] як церковні миші провінціали не здатні цього зрозуміти.

Звісно, місто не без проблем. Але його найбільша проблема - не відсутність води, а рагулізм неадекватних журналістів та мера, який дає можливість знищувати історичне середовище (це я про історію про можливу забудову рогу Вірменської-Краківської).

Уф, висловився.

Нема слів, крім ...

Tue, 16 Jun 2009 20:51:08 GMT

Тільки годину тому наштовхнувся на посилання - про "крадіжку в Мілані", провокацію проти нардепа з БЮТ Геннадія Задирка. Ну, я розумію, коли проти самого політика викидають компромат. Але дебільні політтехнологи - оббріхали дружину, це вже взагалі триндець.

За таке реально треба руки рубати. Бо в голову тим, хто причетний, Гена, якщо дізнається, і сам дасть.

Пошукав, хто запустив "подляну", як кажуть у деяких колах. І Google, і Яндекс.Новости вказують за сайт власті.нєт. Це першоджерело. Потім підхопили інші - що цікаво, майже всі пов"язані з "регіонами". Але чомусь здається, що брехню запустили "свої", бютівські майстри пєару. Це явно отвєтка за те, що Задирко першим уголос сказав про неприйнятність "ширки". Або бажаючі ще сильніше розсварити БЮТ. Може люди Грановського?

Цікаво, чи не Андрій Шевченко стане наступним? Він і проти змови з Януковичем був, і звільненого з "Нового" Володю Павлюка публічно захистив.

п.с. Задирко на "Обкоме" висловився різко: і про Юлю, і про Олександра Валентиновича.

п.п.с. дисклеймер, чи як його там. я не змовчав, бо Гену знаю майже 20 років, і його дружину теж. ми не є політичними соратниками, але ця історія просто запрєдєльна.

Клан Кіпіані

Tue, 16 Jun 2009 10:00:37 GMT

В одній із заповнюваних аплікації на отримання американської візи надзвичайно подобається п.4 "назва клану або племені (якщо є)".

Так і підмиває написати якусь милу дурницю. Ага, клан Кіпіані - старовинний сіцілійський рід;)

Років десять тому, коли вперше заповнював візові документи, там ще був пункт - не дослівно, але близько до тексту виглядав так - "чи були членом Комуністичної партії чи інших терористичних угруповань".

"Хроніка помаранчевої поразки"

Mon, 15 Jun 2009 13:45:11 GMT

Сьогодні о 18-й у книгарні "Є" презентація книжки статей Миколи Рябчука «Улюблений
пістолет пані Сімпсон: хроніка помаранчевої поразки».

Може, хтось теж встигне. Піду.

"Национализмы в Средней Азии"

Mon, 15 Jun 2009 07:55:00 GMT

Був у дитинстві момент, коли я вибирав ким стати, і був один із варіантів - етнографом. Не знаю, чи з огляду на це, але завжди було цікаво слухати-дізнаватися про племена-етноси-народності-нації тощо.

Часто купую книжки про народи, мови і раси. Побачив на Петрівці в суботу книгу московського етнографа Сергія Абашина "Национализмы в Средней Азии в поисках идентичности".

Давно хотів почитати про те, звідки взялися сучасні узбеки, таджики, киргизи, уйгури, а куди поділися сарти, джунгарці та інші. Читаю - цікаво.

Ще б знайти книгу, якщо така є, про радянізацію Середньої Азії 20-х років, формування туземних радянських титульних національностей, басмачество було б просто чудово.

Твіттер-101

Sat, 13 Jun 2009 21:39:04 GMT

В суботу ще дві людини followers_me. Усього 101.

І це при тому, що я жодного мікропосту ще не написав, а екаунт kipiani створив з метою неймсквотінгу;).

Приємно, канешно, що добрі, знайомі й незнайомі, люди прагнуть спілкування, але при всій моїй любові до інтернету, вебдванулю, блогінгу взагалі і жж зокрема, - не розумію шо воно, цей Твіттер, дає. Ні, звісно, я прочитав нємєряно постів і текстів, де пояснюється, що воно й до чого. Але не зачепило.

Скатєртью дорожка!

Thu, 11 Jun 2009 20:24:12 GMT

Вісім років тому, на полі аеропорту "Бориспіль", куди Віктор Степанович того дня ступив як посол Російської Федерації я запитав його в присутності кількох десятків колег:

- Собираетесь ли вы изучить украинский язык?

ЧВС (так часто называют Черномырдина В.С. в московской прессе), как показалось, удивленно хмыкнул и еле слышно, одними губами, произнес – «Выучу».

Ввечері це запитання і відповідь нового посла стали хітом вечірніх новин. А на ранок - обіцянка вивчити українську мову потрапила в усі газети.

Збрехав, правда, товаріщ Надзвичайний і Повноважний.

Бонні і Клайд у степах України

Wed, 10 Jun 2009 09:27:28 GMT

Написано для журналу "Український тиждень"

На минулому тижні декому навіть стало страшно. Привид антидемократичного заколоту бродив Україною. Його бачили в особняках на вулицях Липській і Турівській. Він заглядав у кулуари парламенту – навіть до кабінету спікера. Він інкогніто злітав до Москви і мав там зустрічі, як прийнято казати, з високими сторонами. Нарешті, він тимчасово поселився в телеефірах Шустера – там йому – привиду, звісно, було найкраще, найкомфортніше. Самі свої.

За ці кілька днів, дякуючи Ганні Герман і Віктору Уколову, ми дізналися, що політики здатні обєднуватись не тільки за пять хвилин перед розстрілом. Що криза насправді зліквідувала всі ідеологічні розбіжності й дріб’язкові суперечки. Що мудрий народ не пробачає своїм обранцям недалекоглядності. Що тільки консолідована позиція найбільших фракцій (аж до 2024-го?) є синонімом порятунку по-українськи. Що політична відповідальність – це не просто слова. А один політичний лідер, прізвище якої надто відоме, щоб його поминати всує, навіть щиро сказала обраному колу своїх соратників – я розумію як вам важко, бо маєте «особливості власної політичної біографії та світогляд». Іншим воїнам світла з без п’яти хвилин пролонгованими повноваженнями і цього не дісталося, просто сказали – так треба. Не вперше, але нам це нецікаво, це особливості їхньої політичної біографії.

І зауважте – до вікопомного, під суфлер, виступу лідера опозиції на території Святої Лаври – з майже трьохсот українських громадян, т.в.о. депутатів Верховної Ради, не знайшлося жодного достойника з них, хто б уголос сказав – люди, ви що подуріли: яка таємна Конституція, який президент Янукович, обраний через Раду, який імперативний мандат, яке обмеження свободи слова?!

Жодного. Мовчали всі – і колишні націонал-демократи, і младоолігархи, і юристи, і пересічні бійці, на рахунку яких не один десяток поламаних мікрофонів і відірваних ґудзиків.

До цього йшло давно, вони виявилися по факту тлом, масовкою у черговій малоросійській оперетці, «шістками», які нічого не знають і не вирішують, і це «героям вчерашних дней» визнати гірко. Отака красна ціна українському парламентаризму. І його кожній 450-й часточці.

Так, у багатьох дискусіях і розмовах минулого тижня відчувався страх. Повзуча контрреволюція; ревізія Конституції у вкрай непублічний спосіб; Віктор Медведчук, який, за спостереженнями, тримав руку на пульсі підготовки змін; надактивний перший Президент, який повернувся з пенсіонерської дрьоми з фальшивим гаслом «якщо залишиться стара Конституція, війна не вщухне» -- все це спокою не додавало.

Не знаю як ваші, але, спостерігаючи за, в окремі дні, майже цілодобовою репортерською роботою журналістів «Української правди» Сергія Лещенка та Мустафи Найєма, мої мізки часом закипали. Навіть іноді не вірилося, що це правдиві зведення з політичних кулуарів, а не синопсис дешевого блокбастеру «Бонні і Клайд у степах України».

Невже вони думають, що так із нами можна? Невже досвід 2004-го нічому не навчив?

Ну, до Януковича та його радників загалом питань і претензій немає. А ось Тимошенко, до її помічників, серед яких чимало знайомих, питання є. Невже нікому пояснити, що на білих костюмах від Луї Віттона репутаційні плями не випрати, їх не зачистити соціальною риторикою та «юліними тисячами». Вам самим не гидко?

Поясню позицію. Страшна не так звана «ширка». Аморальна сама схема отримання влади під одними прапорами, а потім – з поворотом на 180 градусів – утримання її. Перед очима партійна газета «Наша Батьківщина», яку БЮТ поширював перед останніми виборами мільйонним накладом. Великими літерами – «Біда України – ненаситність Януковичів». Вже не кажу про злополучну передвиборчу програму блоку Тимошенко під назвою «Український прорив»: «Перший пункт – конституційний прорив, котрий полягає в тому, що українці самі будуть писати свою Конституцію…».

Отже, за логікою, щоб послати народу меседж, а не просто послати народ, – треба з відповідною програмою піти на вибори й знов отримати мандат довіри. Або не отримати. Є такий «казус Мороза», і добре, що він одного разу вже спрацював.

Ладно, припустимо, – БЮТ і ПР переконали українців, що наміри їхні чисті, а руки нічого не вкрали, бо денно й нощно переписували Основний закон в його ж, народу, інтересах. Тоді у коаліціантів буде рівно чотири роки на те, щоб формувати нову коаліцію, ухвалювати Конституцію та закони, робити вісім віце-прем’єрів і віддавати Табачнику гуманітарну сферу, вступати в НАТО чи ОДКБ, любити Обаму, Путіна, Медведева чи Саркозі. А потім знову нести за це політичну відповідальність.

Ця абетка і є демократією. Тимошенко з Януковичем зазіхнули на святе. Наше право давати їм оцінку. Наше право сказати їм геть. Коли в Італії іржа корупції роз’їла навіть найтитулованіші футбольні клуби – їх, цілком легітимно, відправили у нижчі ліги. Цього року ми матимемо можливість зробити те саме з вітчизняною політичною верхівкою. Або не зробити. Вольному воля.

«В одну телегу впрячь неможно, Коня и трепетную лань» - Пушкін не був політологом, але діагноз тому, щоб відбувалося в українській великій політиці дав точний. Єдина проблема – хто «кінь», а хто «лань»?

"ПРОПАЛО ВСЁ"

Sun, 07 Jun 2009 23:00:10 GMT

побачив у musstafa.

"Вот, что крест животворящий делает!"

Sun, 07 Jun 2009 15:19:36 GMT

Янукович, після святкової служби в Лаврі, розповів "Інтерфаксу", що він за загальнонародні вибори Президента, а наробки конституційних змовників неодмінно будуть використані - колись, після виборів, ага.

Тут же, мій старовинний приятель Гена Задирко повідомив УНІАН, що попереджав керівника БЮТ про можливе кідалово з боку "донецьких".

Не знаю, звісно, хто кого і про що попереджав, але те, що щелбан від ВікторФьодорича імєєт мєсто бить.

Юля, пора, на пенсію!

п.с. за ідею ілюстрації дякую Андрію yusov.

http://diktature-net.org

Fri, 05 Jun 2009 15:30:29 GMT

Міністра закордонних справ в України немає. Давно.
Міністра оборони в України немає. Вже кілька годин.

Прем"єр-міністр-нездара і лідер опозиції-кримінальник за сприяння [майбутнього генпрокурора? а наразі просто кума президента РФ] Медведчука нахабно і цинічно ведуть країну до дестабілізації. Бо ж ясно, що активна й освічена частина населення їм цього не подарують.

Президент з його антирейтингом і вагоном незроблених-зіпсутих справ не може бути центром кристалізації спротиву-опору, по суті - нового об"єднання демократичних сил.

Загальнонаціональних авторитетів мало, та й користі від них небагато, бо, коли критично треба почути їхній голос, вони не піднімуть слухавку і не прийдуть на телеефір.

Мда.

Потрібен "круглий стіл" як постійно діючий консультативний орган всіх, хто за збереження демократичного шляху розвитку України - від церкви до профспілок, від політиків і до діячів культури. Народний фронт. Як у тридцятих роках у кількох країнах Європи - проти фашистів і нацистів.

СБУ-слідство-Голодомор

Thu, 04 Jun 2009 15:52:41 GMT

Звертаю увагу, що в сюжеті є перше інтерв"ю з Валерієм Удовиченком, керівником слідчої групи СБУ, яка розслідує справу за фактом вчинення злочину.

"Не всех больных война убила"

Wed, 03 Jun 2009 22:05:36 GMT

Так у моєму кубансько-київському дитинстві називали людей, які були, скажу м"яко, трахнуті на всю голову.

Є такі персонажи у жж під ніками varjag-2007 і mr_alexandr. Мирослава Б. і якесь анонімне нічтожество.

Ось натрапив на травневий (весна, сезонне загострення, сяке-таке) "діалог" двох божевільних. У скороченні.

вона - ...А батоно - это кадр! Ходит за мнойгде я комментирую или в журнал, приписывает мне или высказывания других людей, или вообще выдумывает... Даже не понимаю, откуда у него ко мне такая ненависть. Я с ним никогда нигде не пересекалаь, ничего о нем не говорила, какая-то фрейдовская пропасть.
він - Ага, липкая улитка. Чтобы от него отцепиться надо обладать незаурядными данными :-)
вона - Я его поставила перед зеркалом. Аж два раза, из которых один - в чужом посещаемом журнале :)). Пока отцепился.
він - Он просто накапливает яд, чтобы выплеснуть его с утроенной энергией :-)))) Кстати, я думаю, что не надо его называть "батоно" потому что он сразу все переводит в национальную плоскость. А главное - не напоминайте ему о голодоморе, потому что он падает на пол и бьется в конвульсиях :-)
вона - На меня как-то сильно обиделся, когда я назвала его грузином, заявив, что он - сван.
він - А вообще персонаж очень специфический. Как и все свидомые. Ну, ничего. Скоро выборы, а там ... я думаю, что им придется отвечать за все, что натворили.

І, нарешті, фінал-апофігєй:

вона - Вы не знаете, это правда, что его мама - американка, а папа - ответственный работник из Груз. партии? Мне написали, но вызывает сомнение, чтобы в советское время ответственный работник на американке женился...
він - Не знаю кто его родители, но то, что он мерзавец - 100%. Вот из-за таких продажных уродцев все проблемы. Интересно, что он будет трендеть, если победят регионы. Наверное скажет, что его дети в Януковича играют. Я же не думаю, что он свалит к щенку Саакашвили.
вона - Он напрямую ИМХО с американцами работает. Ведь в той или иной мере все архивы хоть частично открываются. За исключение архива ОУН. это же атас! Чтобы недовереному человеку (ведь даже СБУ и украинским националистам не доверили, в т.ч. старым бандеровцам) такие зубры матерые доверяли!.

Всє пойнялі, шо я - шпіён? Працюю "напрямую с американцами". СБУ вони, бач, не довіряють, а "улитке" Кіпіані - тіки так. Кароче, кому нада свєжиє долари і сікретні документи старих бандєрОвцев - пішитє мейли: Америка, Ленглі, архів ОУН, агенту "Батоно".

Авіа в Баку

Tue, 02 Jun 2009 23:20:53 GMT

Намалювалася (дуже й дуже теоретично) нагода побувати в Баку. Вирішив поцікавитись вартістю квитків. В обидва кінці (кінець червня-початок липня), економ-клас.

Вразив розкид цін - від 3499 до... 46107 гривень. Перший варіант - через Москву, останній - теж, але із зальотом у Відень.

Варіантів - аж чотирнадцять. Один - через Стамбул, інші - через Москву.

Єдина можливість долетіти українськими авіалініями - МАУ - через Відень, а звідти азербайджанською компанією обійдеться у 36402 гривні.

п.с. прикольно, що ті ж дати бізнес-класом дають цінову виделку - 8825-15255.

Юля, превед!

Tue, 02 Jun 2009 22:17:21 GMT

"Перший пункт – конституційний прорив, котрий полягає в тому, що українці самі будуть писати свою Конституцію..."

програма БЮТ "Український прорив" (2007), п.1.