Казки ще ті - явно родом з дохристиянських часів: натуралістичні, жорстокі, справжні. Там немає наївних і гламурних закінчень - "і жили вони дружно, і померли в один день". Тут чоловік легко вбиває невірну дружину, брат зраджує брата за золото і кохану жінку, правителі як у житті брутальні, а риби розмовляють. Тарантіновщина суцільна. Тамріко та Іларіончик люблять ці оповіданнячка. І ми вже кілька років читаємо ці історії, йдемо по колу і це нікому не набридає.
Не знаю як діти, але я на половині історії зазвичай починаю клювати носом. І діти змушують дочитувати непричесані історії древньої Грузії.
Завтра на півдня заїду в Чернігів - дві зустрічі в вузах, голосування на вулиці, прес-конференція. Точка зустрічі - майданчик перед головпоштою. Після 10-ї ранку. Я в помаранчевому ;0)
